Міністерство освіти і науки України
Красилівська райдержадміністрація
Управління освіти
Красилівська райдержадміністрація
Управління освіти
З В І Т
ПРО РОБОТУ
КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
ПРИ ВОЛИЦЬКІЙ
ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ
І-ІІІ СТУПЕНІВ
КРАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Керівник
музею: Поліщук М. Т.,
вчитель історії Волицької
загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів
2016
вчитель історії Волицької
загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів
2016
Шкільний краєзнавчий музей при Волицькій
загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів став центром краєзнавчої роботи у школі.
При ньому постійно працює Рада музею, яка складається з шести чоловік. Головою
Ради музею є заступник директора школи Бондар Галина Андріївна, керує роботою
музею вчителька історії Поліщук Марія Тимофіївна. Музей працює щодня з дев’ятої
до чотирнадцятої години, у суботу та неділю в музеї вихідні дні
Рада музею співпрацює із краєзнавчим гуртком, члени якого є самими активними учасниками багатьох заходів що проводяться у музеї.
Краєзнавча робота допомагає учневі оживити історію, зробити її близькою і зрозумілою, відчути себе дослідником, першовідкривачем.
Учні досліджували розвиток культури рідного села в роки радянської влади, склали коротку історію шкільництва і бібліотечної справи. Збирали фотографії, документи, записували свідчення свідків тих подій. При виконанні цієї роботи учні відкрили для себе і односельців багато цікавого. Наприклад , хто був в селі першим, що одержав середню освіту. Ним виявився Карпанасюк Олександр, який закінчив Красилівську
СШ №1ще в далекому 1939 році. Довго учні шукали людину, яка першою в селі одержала вищу освіту. Ним був Сторожук Матвій Михайлович, що став військовим і з честю ніс свою службу в багатьох частинах ракетних військ тодішнього Радянського
Рада музею співпрацює із краєзнавчим гуртком, члени якого є самими активними учасниками багатьох заходів що проводяться у музеї.
Краєзнавча робота допомагає учневі оживити історію, зробити її близькою і зрозумілою, відчути себе дослідником, першовідкривачем.
Учні досліджували розвиток культури рідного села в роки радянської влади, склали коротку історію шкільництва і бібліотечної справи. Збирали фотографії, документи, записували свідчення свідків тих подій. При виконанні цієї роботи учні відкрили для себе і односельців багато цікавого. Наприклад , хто був в селі першим, що одержав середню освіту. Ним виявився Карпанасюк Олександр, який закінчив Красилівську
СШ №1ще в далекому 1939 році. Довго учні шукали людину, яка першою в селі одержала вищу освіту. Ним був Сторожук Матвій Михайлович, що став військовим і з честю ніс свою службу в багатьох частинах ракетних військ тодішнього Радянського
Союзу,
дослужився до чину майора і, одержавши велику дозу опромінення, помер у 1976 році.
Наближаючись до 70- річчя звільнення України і славної Перемоги над фашистською Німеччиною, було розроблено на цілий навчальний рік ряд заходів до цієї славної дати, учні пожвавили роботу з ветеранами і учасниками війни, їхніми родичами. Збирали документи, особисті речі , записували спогади.
Найбільш вражаючою подією для них став подарунок дочки учасника воєнних дій, лейтенанта Збройних сил СРСР Ткачука Івана Васильовича, Балюх Галини Іванівни. Вона подарувала музею саму цінну реліквію своєї родини і єдине, що залишилося від батька, якого вона ледь пам’ятає , - це листи з фронту. Учні вже знали, що Ткачук Іван Васильович, вчитель довоєнної Волицької школи, більш того тодішній її директор. Тому з особливим інтересом і трепетом тримали в руках пожовклі від часу листки паперу, на якому красивим чітким почерком, написане від самого серця своїй дружині і двом дочкам послання з фронту. Листи з далекого 1941року читали учні Волицької школи у 2015 році. Читали листи директора і вчителя своїх прадідусів і прабабусь. Ні один, найкраще підготовлений і проведений, захід так не зачепить струн дитячої душі, як ці листи з фронту, написані розумною, освіченою людиною. Поради і настанови чоловіка і батька своїм дітям в далекому 1941році звучать актуально, як батьківське одкровення і сьогодні на початку ХХІ століття. Школярі проводять пошукову роботу. Шукають загублений орден Слави І ступеня Муляра Івана – учасника війни. Результатом пошуку стала робота учениці Сокол Олесі «Загублений орден», подана на районну учнівську краєзнавчу конференцію. Учні 10 і 11 класу з підвищеним інтересом готувалися до учнівської конференції «Україна визволена. Україна вільна». Опрацювали багато документів і були вражені мужністю і героїзмом своїх прадідів.
Краєзнавчий музей , уже працює не один рік, і має свої традиції. Новий рік розпочинається загальним заходом для старшокласників і всіх бажаючих, присвяченим до дня Соборності України.
Наближаючись до 70- річчя звільнення України і славної Перемоги над фашистською Німеччиною, було розроблено на цілий навчальний рік ряд заходів до цієї славної дати, учні пожвавили роботу з ветеранами і учасниками війни, їхніми родичами. Збирали документи, особисті речі , записували спогади.
Найбільш вражаючою подією для них став подарунок дочки учасника воєнних дій, лейтенанта Збройних сил СРСР Ткачука Івана Васильовича, Балюх Галини Іванівни. Вона подарувала музею саму цінну реліквію своєї родини і єдине, що залишилося від батька, якого вона ледь пам’ятає , - це листи з фронту. Учні вже знали, що Ткачук Іван Васильович, вчитель довоєнної Волицької школи, більш того тодішній її директор. Тому з особливим інтересом і трепетом тримали в руках пожовклі від часу листки паперу, на якому красивим чітким почерком, написане від самого серця своїй дружині і двом дочкам послання з фронту. Листи з далекого 1941року читали учні Волицької школи у 2015 році. Читали листи директора і вчителя своїх прадідусів і прабабусь. Ні один, найкраще підготовлений і проведений, захід так не зачепить струн дитячої душі, як ці листи з фронту, написані розумною, освіченою людиною. Поради і настанови чоловіка і батька своїм дітям в далекому 1941році звучать актуально, як батьківське одкровення і сьогодні на початку ХХІ століття. Школярі проводять пошукову роботу. Шукають загублений орден Слави І ступеня Муляра Івана – учасника війни. Результатом пошуку стала робота учениці Сокол Олесі «Загублений орден», подана на районну учнівську краєзнавчу конференцію. Учні 10 і 11 класу з підвищеним інтересом готувалися до учнівської конференції «Україна визволена. Україна вільна». Опрацювали багато документів і були вражені мужністю і героїзмом своїх прадідів.
Краєзнавчий музей , уже працює не один рік, і має свої традиції. Новий рік розпочинається загальним заходом для старшокласників і всіх бажаючих, присвяченим до дня Соборності України.
У 2016 році це був Круглий
стіл. Учні 10, 11 класів, вчителі обговорювали проблеми і ділилися думками із
проблем історичного процесу боротьби українського народу за збереження
державності, проголошення незалежності України і суперечності в державотворенні
нашого українського дому. Юні історики з оптимізмом дивляться у завтрашній день
і виявляють впевненість у процвітаючому майбутньому своєї Батьківщини.
Також традиційними заходами стали вже Дні Пам’яті для ветеранів Другої світової війни і вдів. На таких днях пам’яті відбувається зустріч кількох поколінь: тих, хто пройшов війну, тих, хто піднімав Україну з руїн і тих, хто сьогодні будує і творить нашу державу щоденною своєю працею і своїм життям. З особливим трепетом і увагою учні проводять святкові лінійки до дня Перемоги і Дня звільнення України від гітлерівських загарбників біля пам’ятника загиблим односельчанам. Відбувається дійство вічної пам’яті, на якому присутня вся сільська громада від старого до малого. У цей день кожний школяр відчуває себе частинкою всенародної пам’яті, частинкою великого народу, що прославив себе у віках і прославляє сьогодні у зоні АТО.
Особливо емоційною і вражаючою дитячі серця є традиція відзначення трагічних сторінок української історії, зокрема сторінку Голокосту українського народу, Геноциду, якому немає аналогів у світовій історії.
Це голодомор 1932 – 1933 років. Учні досліджують документальні матеріали і підтверджують їх свідченнями сільських жителів, спогади яких в немалій кількості є записаними в матеріалах шкільного музею.
Початкові класи використовують матеріали музею, експонати музею для проведення уроків з народознавства , а також «Я і Україна», години спілкування. Для учнів середніх і старших класів уроки «Наш край» проводяться у музеї, де учні часто самі виступають у ролі екскурсоводів, що сприяє підвищенню інтересу до історичної науки взагалі і до історії свого села зокрема, несе великий виховний потенціал у формуванні почуття патріотизму, гордості за історичне минуле своїх предків.
Далека історія раптом оживає, конкретизується в особах, причому в дуже знайомих, буває навіть рідних, що дає можливість учням усвідомити тісний зв'язок і наступність поколінь, що проживали і проживають на теренах Батьківщини і краю.
Традицією вже стало разом з дирекцією школи організовувати екскурсійні поїздки історичними місцями України. Особливо пам’ятною для учнів була поїздка у 2015 році до міста Лева. Львів - історична столиця Галичини, найбільше місто західного регіону, одне з найбагатших міст України за кількістю та цінністю історичних пам’яток 13– 20 століття. Державний історико-архітектурний заповідник центр якого в 1998 році включено до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Школярі подорожували містом в якому виникло перше Львівське братство в далекому 16 столітті. У 1574 році побачила світ перша друкована в Україні книжка «Апостол» І. Федорова. Тут почала виходити перша в Україні газета і, взагалі, зі Львовом пов’язане зародження української преси. На кожному кроці, на кожній вулиці учні зустрічалися з історією. Перша у новітній історії легальна політична організація «Головна руська рада» була створена і діяла також у Львові. Знаменита праця Ю. Бачинського «Україна ірредента», де вперше висунута та теоретично обґрунтована ідея державної самостійності України, побачила світ у 1895році у славному місті Львові. Так, це у Львові в листопаді 1918 року було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку, яка в січні 1919 року об’єднається з Українською Народною Республікою і народиться єдина соборна Україна. Так, це у Львові 30 червня 1941року за ініціативою Організації українських націоналістів у будинку «Просвіти» на площі Ринок відбулися Національні збори, на яких було проголошено Акт відновлення української держави. Волицькі школярі стояли на площі Ринок і на власні очі споглядали будинки , площу, як прямих свідків тих далеких і не зовсім далеких подій. Діти були в захопленні. Ось як написала про це у своєму відгуку про поїздку учениця 11 класу Козак Наталія: «Я вперше у житті усвідомила, що зустрілася віч-на-віч з історією. Ніколи не замислювалася, що історія – це настільки реальна річ до якої можна навіть доторкнутися. Відчуття, яке важко пояснити».
Відвідини Личаківського кладовища для учнів сільської школи були неординарною подією. Перша несподіванка для дітей – це розміри кладовища, а друге – це те що, перед ними фактично був музей де знайшли останній прихисток на цій грішній і святій землі визначні люди, знамениті особистості. Поховання січових стрільців – це вражаюче, могила членів «Руської трійці» -- це також вражаюче, а пам’ятник на могилі Володимира Івасюка для дітей це було ціле відкриття. Вони зустрілися з автором «Червоної рути» - автором любимої пісні чи не всіх українців.
Взагалі учні побачили і історичний Львів і сучасне місто, яке дуже гарно відкривається із Замкової гори. У багатьох моментах діти зрозуміли, яка багата в українців історія, як цікаво її вивчати і як необхідно її знати.
Звичайно, такі екскурсії корисні тим, що учень почуває себе частинкою українського суспільства тією частиною , яка також творить історію вже сьогодні і ще більше буде творити її в майбутньому. Відбувається соціалізація школярів і в цьому процесі вони почувають себе суб’єктом, тобто рівноправним учасником.
Екскурсії по рідному краї відкривають для учнів багато цікавого і повчального. Стара фортеця Кам’янця-Подільського та й сам Кам’янець-Подільський -- жива історія. Як діти були приємно вражені, коли на уроках історії дізналися що , місто в далекому 1919 році стало столицею Української Народної Республіки і Західноукраїнської Республіки. Що наш край став ареною боротьби українських армій за збереження державності.
«Камянецька доба» Української революції -- так назве цей період видатний діяч і історик Ісаак Мазепа. Подорожі по історичних місцях не тільки збагачують дитячу пам'ять інформацією, її можна здобути з багатьох джерел, а, саме головне, дають можливість відчути дух епохи, зв'язок і наступність поколінь, безперервність і закономірність історичного процесу.
Село Волиця – це хліборобський край. З давніх-давен тут у пошані були хліборобська праця і любов до землі. Батьки обробляли землю, вирощували хліб, навчали своєму ремеслу своїх дітей й онуків і гордилися цим. Праця хлібороба завжди у селі була престижною і почесною. Тому молодь вважала за обов’язок залишатися у рідному селі і продовжувати справу батьків і дідів. Вихідців із села не знайдеш серед когорти науковців чи митців , а ось серед героїв хлібних полів їх досить багато. Тому музей, проводячи дослідницьку роботу, визначив напрямок саме дослідження цієї теми в історії села.
Краєзнавці Волицької школи вели пошукову роботу і складали списки працівників сільського господарства, які були нагороджені орденами за доблесну працю на колгоспних полях і фермах. Кожний п’ятий працівник колгоспу імені Петровського був у свій час нагороджений орденами і медалями за великі успіхи у виконанні п’ятирічного плану. Працюючи у архіві Красилівської райдержадміністрації, в архіві товариства «Діброва», в архіві сільської ради, учні дізнались імена орденоносців. Орденом Трудової Слави ІІІ ступеня нагороджено трактористів Кушнірука Аркадія Васильовича, Давидуна Панаса , Володимировича, Сторожука Петра Яковича, Ворону Миколу Івановича; доярку Вовк Наталю Василівну. Трактористів Дидюка Миколу Карповича, Новикова Миколу Бори-совича і ланкову бригади буряководів Сокіл Катерину Федорівну нагороджено орденом «Знак пошани», а орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено тракториста Осаволюка Антона Михайловича. Список буде довгим. Тільки одних орденоносців біля тридцяти чоловік. Але пошук триває і юні краєзнавці надіються що , список буде попо-внюватися новими іменами.
Учні пробують свої сили в написанні дослідницьких робіт по історії села Волиця. Одинадцятикласник Казмірук Валентин презентувала свою роботу «Село Волиця. Минуле і сучасне» на районній учнівській краєзнавчій конференції. Презентація була досить вдалою, учень переконливо, впевнено із знанням справи висвітлював аспекти розвитку сільського господарства в селі у 70-х – 80-х роках минулого століття. Учнівська робота була відзначена Похвальним листом. І зайняла ІІ місце на обласному конкурсі дослідницьких робіт МАН
У музеї проводяться екскурсії для гостей школи і села. Коли у школі проводяться районні семінари для вчителів-предметників, шкільних бібліотекарів, обов’язково пропонується їхній увазі екскурсія в шкільний музей. Краєзнавчий музей є центром патріотичного виховання у школі. Віртуальна подорож «Революція гідності – революція гордості», зустріч з учасницею революції Олінчук Іриною В. учасниками АТО Бойком М. Ю. і Поляковим В. О. показала учням як народжувалася політична українська нація і на які пожертви йдуть українці заради незалежності України і своєї свободи. Олінчук Ірина ще є учасницею Євро майдану, її спогади із за тамуванням подиху слухала вся шкільна сім’я, випускниця школи, яку знають у маленькому селі від старого до малого, розповідала події новітньої історії ,які бачила на власні очі і безпосередньо брала в них участь. Для учнів – це була жива історія, яка творилася на їхніх очах. Свідчення учасників АТО Бойка Миколи і Полякова Віктора з квадратними очима слухали всі присутні на зустрічі, але особливо хлопчаки, які воєнні ігри грали лише на комп’ютері, а тут перед ними виступають свідки героїчних боїв з російськими загарбниками на сході України.
Також традиційними заходами стали вже Дні Пам’яті для ветеранів Другої світової війни і вдів. На таких днях пам’яті відбувається зустріч кількох поколінь: тих, хто пройшов війну, тих, хто піднімав Україну з руїн і тих, хто сьогодні будує і творить нашу державу щоденною своєю працею і своїм життям. З особливим трепетом і увагою учні проводять святкові лінійки до дня Перемоги і Дня звільнення України від гітлерівських загарбників біля пам’ятника загиблим односельчанам. Відбувається дійство вічної пам’яті, на якому присутня вся сільська громада від старого до малого. У цей день кожний школяр відчуває себе частинкою всенародної пам’яті, частинкою великого народу, що прославив себе у віках і прославляє сьогодні у зоні АТО.
Особливо емоційною і вражаючою дитячі серця є традиція відзначення трагічних сторінок української історії, зокрема сторінку Голокосту українського народу, Геноциду, якому немає аналогів у світовій історії.
Це голодомор 1932 – 1933 років. Учні досліджують документальні матеріали і підтверджують їх свідченнями сільських жителів, спогади яких в немалій кількості є записаними в матеріалах шкільного музею.
Початкові класи використовують матеріали музею, експонати музею для проведення уроків з народознавства , а також «Я і Україна», години спілкування. Для учнів середніх і старших класів уроки «Наш край» проводяться у музеї, де учні часто самі виступають у ролі екскурсоводів, що сприяє підвищенню інтересу до історичної науки взагалі і до історії свого села зокрема, несе великий виховний потенціал у формуванні почуття патріотизму, гордості за історичне минуле своїх предків.
Далека історія раптом оживає, конкретизується в особах, причому в дуже знайомих, буває навіть рідних, що дає можливість учням усвідомити тісний зв'язок і наступність поколінь, що проживали і проживають на теренах Батьківщини і краю.
Традицією вже стало разом з дирекцією школи організовувати екскурсійні поїздки історичними місцями України. Особливо пам’ятною для учнів була поїздка у 2015 році до міста Лева. Львів - історична столиця Галичини, найбільше місто західного регіону, одне з найбагатших міст України за кількістю та цінністю історичних пам’яток 13– 20 століття. Державний історико-архітектурний заповідник центр якого в 1998 році включено до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО.
Школярі подорожували містом в якому виникло перше Львівське братство в далекому 16 столітті. У 1574 році побачила світ перша друкована в Україні книжка «Апостол» І. Федорова. Тут почала виходити перша в Україні газета і, взагалі, зі Львовом пов’язане зародження української преси. На кожному кроці, на кожній вулиці учні зустрічалися з історією. Перша у новітній історії легальна політична організація «Головна руська рада» була створена і діяла також у Львові. Знаменита праця Ю. Бачинського «Україна ірредента», де вперше висунута та теоретично обґрунтована ідея державної самостійності України, побачила світ у 1895році у славному місті Львові. Так, це у Львові в листопаді 1918 року було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку, яка в січні 1919 року об’єднається з Українською Народною Республікою і народиться єдина соборна Україна. Так, це у Львові 30 червня 1941року за ініціативою Організації українських націоналістів у будинку «Просвіти» на площі Ринок відбулися Національні збори, на яких було проголошено Акт відновлення української держави. Волицькі школярі стояли на площі Ринок і на власні очі споглядали будинки , площу, як прямих свідків тих далеких і не зовсім далеких подій. Діти були в захопленні. Ось як написала про це у своєму відгуку про поїздку учениця 11 класу Козак Наталія: «Я вперше у житті усвідомила, що зустрілася віч-на-віч з історією. Ніколи не замислювалася, що історія – це настільки реальна річ до якої можна навіть доторкнутися. Відчуття, яке важко пояснити».
Відвідини Личаківського кладовища для учнів сільської школи були неординарною подією. Перша несподіванка для дітей – це розміри кладовища, а друге – це те що, перед ними фактично був музей де знайшли останній прихисток на цій грішній і святій землі визначні люди, знамениті особистості. Поховання січових стрільців – це вражаюче, могила членів «Руської трійці» -- це також вражаюче, а пам’ятник на могилі Володимира Івасюка для дітей це було ціле відкриття. Вони зустрілися з автором «Червоної рути» - автором любимої пісні чи не всіх українців.
Взагалі учні побачили і історичний Львів і сучасне місто, яке дуже гарно відкривається із Замкової гори. У багатьох моментах діти зрозуміли, яка багата в українців історія, як цікаво її вивчати і як необхідно її знати.
Звичайно, такі екскурсії корисні тим, що учень почуває себе частинкою українського суспільства тією частиною , яка також творить історію вже сьогодні і ще більше буде творити її в майбутньому. Відбувається соціалізація школярів і в цьому процесі вони почувають себе суб’єктом, тобто рівноправним учасником.
Екскурсії по рідному краї відкривають для учнів багато цікавого і повчального. Стара фортеця Кам’янця-Подільського та й сам Кам’янець-Подільський -- жива історія. Як діти були приємно вражені, коли на уроках історії дізналися що , місто в далекому 1919 році стало столицею Української Народної Республіки і Західноукраїнської Республіки. Що наш край став ареною боротьби українських армій за збереження державності.
«Камянецька доба» Української революції -- так назве цей період видатний діяч і історик Ісаак Мазепа. Подорожі по історичних місцях не тільки збагачують дитячу пам'ять інформацією, її можна здобути з багатьох джерел, а, саме головне, дають можливість відчути дух епохи, зв'язок і наступність поколінь, безперервність і закономірність історичного процесу.
Село Волиця – це хліборобський край. З давніх-давен тут у пошані були хліборобська праця і любов до землі. Батьки обробляли землю, вирощували хліб, навчали своєму ремеслу своїх дітей й онуків і гордилися цим. Праця хлібороба завжди у селі була престижною і почесною. Тому молодь вважала за обов’язок залишатися у рідному селі і продовжувати справу батьків і дідів. Вихідців із села не знайдеш серед когорти науковців чи митців , а ось серед героїв хлібних полів їх досить багато. Тому музей, проводячи дослідницьку роботу, визначив напрямок саме дослідження цієї теми в історії села.
Краєзнавці Волицької школи вели пошукову роботу і складали списки працівників сільського господарства, які були нагороджені орденами за доблесну працю на колгоспних полях і фермах. Кожний п’ятий працівник колгоспу імені Петровського був у свій час нагороджений орденами і медалями за великі успіхи у виконанні п’ятирічного плану. Працюючи у архіві Красилівської райдержадміністрації, в архіві товариства «Діброва», в архіві сільської ради, учні дізнались імена орденоносців. Орденом Трудової Слави ІІІ ступеня нагороджено трактористів Кушнірука Аркадія Васильовича, Давидуна Панаса , Володимировича, Сторожука Петра Яковича, Ворону Миколу Івановича; доярку Вовк Наталю Василівну. Трактористів Дидюка Миколу Карповича, Новикова Миколу Бори-совича і ланкову бригади буряководів Сокіл Катерину Федорівну нагороджено орденом «Знак пошани», а орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено тракториста Осаволюка Антона Михайловича. Список буде довгим. Тільки одних орденоносців біля тридцяти чоловік. Але пошук триває і юні краєзнавці надіються що , список буде попо-внюватися новими іменами.
Учні пробують свої сили в написанні дослідницьких робіт по історії села Волиця. Одинадцятикласник Казмірук Валентин презентувала свою роботу «Село Волиця. Минуле і сучасне» на районній учнівській краєзнавчій конференції. Презентація була досить вдалою, учень переконливо, впевнено із знанням справи висвітлював аспекти розвитку сільського господарства в селі у 70-х – 80-х роках минулого століття. Учнівська робота була відзначена Похвальним листом. І зайняла ІІ місце на обласному конкурсі дослідницьких робіт МАН
У музеї проводяться екскурсії для гостей школи і села. Коли у школі проводяться районні семінари для вчителів-предметників, шкільних бібліотекарів, обов’язково пропонується їхній увазі екскурсія в шкільний музей. Краєзнавчий музей є центром патріотичного виховання у школі. Віртуальна подорож «Революція гідності – революція гордості», зустріч з учасницею революції Олінчук Іриною В. учасниками АТО Бойком М. Ю. і Поляковим В. О. показала учням як народжувалася політична українська нація і на які пожертви йдуть українці заради незалежності України і своєї свободи. Олінчук Ірина ще є учасницею Євро майдану, її спогади із за тамуванням подиху слухала вся шкільна сім’я, випускниця школи, яку знають у маленькому селі від старого до малого, розповідала події новітньої історії ,які бачила на власні очі і безпосередньо брала в них участь. Для учнів – це була жива історія, яка творилася на їхніх очах. Свідчення учасників АТО Бойка Миколи і Полякова Віктора з квадратними очима слухали всі присутні на зустрічі, але особливо хлопчаки, які воєнні ігри грали лише на комп’ютері, а тут перед ними виступають свідки героїчних боїв з російськими загарбниками на сході України.
Музеєм
цікавляться односельці і з метою передачі речей старовини, і з метою подивитися
експонати, дізнатися більше про історію рідного села, краю, відчути подих
минулого, подих свого дитинства і юності такого дорогого і милого кожному
серці, побувати в гостях у своїх предків. І учні школи , і жителі села сьогодні
вже розуміють що, історія оживає лише тоді, коли стає пам’яттю: пам’яттю твоєю,
моєю, нашою, пам’яттю цілого народу. Музей – це заклад , який зберігає
історичну пам'ять для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь.
У музеї проведено
80 різних заходів:
·
Екскурсій
– 45;
·
Уроків –
24;
·
Конференцій
– 4;
·
Інші заходи
– 7.
Немає коментарів:
Дописати коментар